Минув другий день Страсного тижня, який веде нас до найбільшого християнського свята ― Воскресіння Господнього. Доктор богослов’я, отець Іван Гобела докладно пояснив значимість Великого понеділка, Великого вівторка і Великої середи, акцентувавши на образ Євангельських притч, у які заглиблюємося у ці дні.
― Часто те, що мали зробити в час Великого посту, який був часом покаяння, люди хочуть встигнути зробити в Страсний тиждень. Хоча саме Святу Чотиридесятницю маємо для того, щоб гідно підготуватися до часу Страсної Седмиці, що передує святу Воскресіння Господнього.
Час Страсного тижня — це період, щоб побути з Христом і відійти від мирських справ. У світлі цього періоду Церква пропонує підготуватися до пасхального тридення — Великого четверга, п’ятниці та суботи, які безпосередньо переходять у Пасху.
Тематика Страсного понеділка — притча про смоковницю (Луки 13:6-9: І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”).
Її глибинне значення демонструють наші вчинки. Господь неплідну смоковницю «проклинає» і вона всихає. Це непростий образ для нашого розуміння. Цікаво пояснює його святий Йоан Золотоустий, зазначаючи, що смоковниця — це прообраз кожного з нас. Йдеться про те, що ми подібні до Адама, який в Раю зшив із листя одяг. Ми подібно зшили собі одяг із наших гріхів. Приходить Христос, який розриває ті листя, і своєю благодаттю робить нас плодоносними лише в Собі. Тоді як Адам є образом всохлої смоковниці, яка не приносить плоду, він не виправдав сподівань Творця, бо все зруйнував гріхом. Тому мусив прийти Христос, щоб оживити і спасти те, що загинуло.
Тож, як каже святий Йоан Золотоустий, Христос прийшов і покрив смоковницю, яка буяла в гріху, соромом. Ісус висушив її, тобто взяв на себе всю цю убогість безплідності, а дав нам багатство. Так ми бачимо, наскільки все змінюється в Христі.
Другий тематичний блок Великого понеділка ― образ Йосифа, якого брати продали у Єгипет. У цей день його оспівують за те, що зберіг свою цноту і не впав у гріх із жінкою єгипетського царського урядовця Потіфара, хоч це йому загрожувало ув’язненням — через те, що вона його оклеветала. Він зберіг своє чесне ім’я, хоч знав, що змушений буде терпіти. Церква навчає нас, як мудро і вміло можемо управляти нашим життям. Бачимо, як Господь вивів Йосифа через горнило випробувань, виправдав і благословив його.
Тематика Великого вівторка стосується притчі про десять дів ― розумних і нерозумних (Матея 25:1-13: “Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі. Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. Мудрі ж узяли в посудинках оливу. Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі. А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері. Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.)
Ці діви мали вийти назустріч женихові й увійти з ним у весільну світлицю. Тематика чертогу слави Божої є переспівана в трьох днях Утрені в перших трьох днях Страсної Седмиці: «Чертог твій, Спасе, бачу прикрашений, але одежі не маю, щоб ввійти в неї, але Ти мене, Світлодавче, просвіти світлом Своїм і спаси мене». Це дуже глибокі слова. Знаємо, що нерозумні п’ять дів взяли світочі, але не взяли оливи, а мудрі ― взяли посудину з оливою.
Через те, що молодий забарився, всі поснули. А опівночі залунав крик ― «Ось молодий! Виходьте Йому назустріч». І тут оспівується тропар трьох цих великих днів, який каже так: «Ось жених приходить опівночі і блаженний раб, якого застане він невсипущий». Тобто той, хто чуває. Ми завжди покликані очікувати Господа.
Коли залунав крик схопились усі діви. Нерозумні мовили до мудрих: «дайте нам оливи, бо наші свічі гаснуть. Мудрі ж кажуть: щоб часом нам і вам не забракло, підіть до продавців і купіть собі». Коли вони пішли, прибув молодий і мудрі діви увійшли з Ним у весільну світлицю.
Дуже глибока притча, яка вчить, що маємо бути завжди готовими до зустрічі і до будь-яких несподіванок у нашому житті. Зараз, у час війни, ми особливо відчуваємо, що означає, коли не знаємо, коли зустрінемося з Господом.
Олива є прикладом Божого помилування і милосердя, яке трощить усі наші гріхи та упадки. «Бог ― багатий милосердям», — каже апостол Павло. Тому маємо додати до свого духовного життя мудрості. Святий Йоан Золотоустий часто наголошує про покаяння, яке, як наголошує, не має жодного тягаря.
Тематика Великої середи розповідає нам про жінку, яка прийшла до Христа з алябастровою плящиною щирого дорогоцінного нарду, розбила її і облила ноги Христа та обтерла їх своїм волоссям (Марка 14: 3-9: І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову. Деякі обурилися між собою: “Навіщо, мовляв, така втрата мира! Та ж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!” І вони ремствували на неї. Але Ісус сказав: “Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї”).
Глибокий символізм, коли людина віддає Богові останнє, визнає свій жаль за гріхи. І Господь прощає. Знаємо, що, навіть серед апостолів знайшовся Юда який казав, що краще було продати це миро і роздати гроші бідним. Господь каже залишити її в спокої, бо вона це зробила на день його похорону.
Жінки-мироносиці не встигли помазати Христа миром, бо заходив Великдень — юдейська пасха і не можна було нічого робити, тож лише на наступний день жінки-мироносиці бігли до гробу, щоб здійснити цей обряд, однак, Христа вже там не було. Таким чином ця жінка-блудниця здійснила чин намащення миром Христа вже наперед. І, віддаючи останнє, отримала оправдання.
А з іншого боку є Юда, який за 30 срібняків зраджує Христа, доповнює свій гріх ще й грошолюбством, а ця жінка-блудниця, яка, мабуть, і не знала Христа, яка була погорджена і відкинута, віддала останнє. Тоді як Юда, який слухав Христа, і, як ніхто інший, добре знав Його. не зумів побачити в Ньому свого Бога, Відкупителя і Спасителя.
Любов Божа не має меж і вона ― понад досконалістю. Християнські письменники, деякі із них і Отці Церкви кажуть про те, що Юді бракувало єдиного ― покаятися. Але він відійшов від Божого Милосердя, заперечивши право бути прощеним і любленим Господом.
Подібне часто і в нашому житті відбувається: будучи поруч із Богом, не завжди вміємо відчитати Його любов. Скільки є випадків, коли Господь посилає людині різноманітні можливості, які людина не хоче відчитати.
Коли ти не торкаєш Бога, Він не може торкнути тебе, бо поважає твою волю. А якщо шукаєш Бога, тоді зможеш споглядати Його в своєму житті та зумієш проводити з Ним діалог. Та для цього маємо мислити на перспективу.
Думаю, що Юда не зумів цього побачити, бо уявляв собі месіанськість Христа виключно в політично-економічній площині. І це призвело до його поразки. Тому він не зумів побачити світло.
Так і ми, якщо зараз нашу перспективу перемоги у цій війні розглядатимемо виключно у політично-економічній площині, то ми вже приречені. Бо поза тим ми маємо перемогти світлом правди ― «Пізнайте правду і вона визволить вас», ― казав нам Христос.
Підготувала Наталія Павлишин
